ІПОТЕКА 5%: В ОФІСІ ПРЕЗИДЕНТА РОЗПОВІЛИ, ХТО ЇЇ ЗМОЖЕ ОТРИМАТИ

Заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма в інтерв`ю агентству “Інтерфакс-Україна” розповів про умови держпрограми “Українська мрія”, у рамках якої планується видача іпотечних кредитів під 5%:

“Жодних обмежень, максимально простий і зрозумілий продукт. Є родина, яка заробляє 20-30 тис. грн сукупно. Наше завдання – дати цій родині можливість отримати нову квартиру площею 60-70 кв. м за щомісячний платіж 10 тис. грн: дві кімнати, вітальня і 10 тис. грн на місяць. Все надзвичайно просто, навіть у підрахунках. Вартість квартири – 1,5 млн грн: це 75 тис. грн на рік або 6,25 тис. грн на місяць плюс відсоткова ставка 5% річних. Це буде падаючий платіж: спершу 75 тис. грн на рік, в кінці це буде 0. Тобто якщо порахувати ануїтетно (щомісячні платежі рівними частинами, де спершу переважають відсотки по кредиту, потім тіло кредиту) або падаючим платежем, це буде 3 тис. грн відсотків на місяць. Відповідно – за 10 тис. грн на місяць родина отримує зрозумілий доступний продукт.

Кожна [родина зможе його отримати]. Буде єдина умова – “білі” доходи. До речі, ми плануємо ще одну новацію, але не буду забігати наперед. Система буде така, що в нашій країні буде набагато легше платити податки.

<…> “Укрфінжитло” буде наповнена через ОВДП, які будуть в 2022 році конвертовані в кошти. Але це буде лише стартовий внесок у запуск цих проектів. Якщо говорити про “Українську мрію”, наша ціль в 2022 році – видати 30 тисяч іпотечних кредитів за цією програмою, за рік – 70 тис., а далі вийти на стабільні 150 тис. іпотек щороку. Це удвічі або в 2,5 рази збільшить обсяг будівництва порівняно з нинішнім і дозволить нам вийти на певний нормальний рівень, необхідний для збалансованої економіки. Що стосується фінансування, завжди чомусь говорять про бюджет. Але бюджетні кошти – це лише для запуску механізму. Далі мають запрацювати монетарні інструменти, тобто коли ліквідність банківського сектору, українського чи західного, починає працювати в цих продуктах. В Америці, Китаї чи Європі сума таких кредитів – трильйони доларів на рік.

Навантаження на бюджет буде лише в частині ставки. Є умовна квартира за 1 млн грн. Ми в бюджеті заклали умовні 50 тис. грн, а не 1 млн грн, щоб компенсувати частину ставки та довести її розмір до розумного рівня. Тоді у вас мультиплікатор, або “плече”, стає одразу у 20, 30 разів більше. Це фундаментальна зміна, яку ми будемо запроваджувати. Бюджетний ресурс будемо використовувати не для наповнення ліквідності, а для приведення відсоткових ставок до нормального, розвиненого рівня. Тимчасово, поки за 3-5 років ми проведемо необхідні системні зміни з покращення інвестклімату, щоб ці ставки самі по собі прийшли до нормального рівня. Тоді необхідність такої підтримки відпаде – запрацює ринковий механізм. Але підставити плече на ось цей проміжний період – це зараз наше завдання”.

При цьому заступник глави Офісу президента таким чином прокоментував варіанти держпідтримки економіки:

“На мою думку, не варто вести мову про пряму підтримку взагалі. Втім, є моменти, коли держава дійсно має підставити плече. Наприклад, в Україні не працює багато того, що добре функціонує в розвинутих економіках. Наприклад, одна з таких проблем – вартість ресурсу.

Багато галузей будуються на тому, що є доступний ресурс ліквідності. Приклад: всі прагнуть мати хороше житло та автомобіль. Це базова потреба. У розвиненій країні, мабуть, щонайменше 80% придбання житла відбувається з залученням іпотеки. Чи це США, чи Китай, чи Європа. Якщо це іпотека на 20-30 років з власним внеском 10-20% під 1,5-2% річних, мені здається, цей продукт доступний для більшості громадян. Оскільки у нас така опція досі недоступна, страждає і громадянин, і галузь. Нема попиту – немає пропозиції – немає цілого сектору економіки. У столиці може скластися враження, що якесь будівництво йде. Але, скажімо, в порівнянні з радянськими обсягами будівництва, навіть при нашому умовному будівельному “бумі”, обсяг будівництва в Україні зараз утричі менший. Нам цей ланцюжок слід замкнути. Не прямою державною допомогою, дотаціями чи субсидіями. Потрібна тонке хірургічне втручання – дати доступний ресурс, вартість коштів і ліквідність.

Знизити облікову ставку, щоб вирішити питання вартості, Національний банк не може. По-перше, це незалежна інституція. По-друге, це безвідповідально, бо може викликати негативні економічні наслідки – як-от девальвація національної валюти. Потрібно працювати над інвестиційним кліматом довгостроково, щоб відбулося природне падіння ставок за рахунок зниження ризиків. Але для досягнення швидшого ефекту доречно ввести субсидування. І це те, що ми будемо робити.

Коли буде субсидування відсоткової ставки, автоматично з’явиться доступна іпотека. Я маю на увазі, що мільйони громадян одразу потенційно зможуть її отримати. Сотні девелоперських компаній зможуть запустити тисячі своїх об’єктів, а це десятки мільйонів нових квадратних метрів. Запустимо цю галузь – задовільнимо потреби громадян у житлі. Запрацює на повну будівельна галузь, з сотнями тисяч робочих місць. А це, в свою чергу, запустить ще десятки галузей, які є постачальниками будівельних матеріалів.

Це приклад не те що б допомоги, а радше виправлення збою в ринковій економіці.

Щодо автомобілів – та сама історія. У Німеччині, Франції, Італії 70% покупок авто – це лізинг вартістю 0,5-1,5%. У нас – 12%, 15%, 17%. За чотири-п’ять років людина оплачує вартість автомобіля двічі. Тут запустимо таку саму програму, тільки не з усіма авто, а з електромобілями. Це стимулюватиме зелену трансформацію в країні. Цю програму запустимо наприкінці першого кварталу 2022-го – на початку другого.

Перший час – авжеж, це буде допомога громадянам, але не власному виробництву – в Україні просто немає такого. Який лаг для локалізації виробництва? Я добре знаю цю індустрію, крім того, ми консультувалися з автовиробниками. Два роки потрібно, щоб здійснити локалізацію виробництва електромобілів. Ця програма буде діяти в універсальному вигляді два роки, а далі буде розповсюджуватися на тих виробників, які локалізували в Україні виробництво. Посилаємо такий сигнал ринку: якщо хочете утримати свій продукт конкурентоздатним не тільки зараз, але й за два роки – займайтесь локалізацією.

Це я навів приклад споживчого кластеру, який інтегрований з тими чи іншими галузями промисловості. У бізнес-секторі, B2B, аналогічна ситуація. Бізнес у багатьох випадках може закупити щось виключно в кредит, наприклад, кораблі, вагони, обладнання і так далі. У всьому світі, поза тим, яка це галузь, ці активи бізнес купує з залученням дешевих довгих кредитних коштів. Наші компанії чи то машинобудування, чи то приладобудування або електротехнічне чи сільськогосподарське машинобудування такого продукту ні на внутрішньому ринку, ні на експорт не можуть запропонувати. На експортному ринку вони автоматично програють цю конкуренцію. Бо глобальні компанії – John Deere, Siemens, Hyundai – пропонують інженерний і фінансовий продукт пакетом. Тож навіть якщо інженерний продукт у півтори рази дорожчий, він іде з пакетом фінансування. Компанія може його купити в розстрочку на десять років під 1%-2% чи 5% річних. Наш завод такого запропонувати не може – не працює Експортно-кредитне агентство. Тому і бізнес зрештою купує імпортний продукт попри вищу ціну. Не тому, що імпортне обладнання краще, а через те, що воно йде одразу з пакетом фінансування. Умовно кажучи, вітчизняне підприємство може запропонувати обладнання за $10 млн, яких у компанії просто немає, глобальний виробник – за $15 млн, але в розстрочку по $1,5 млн на 11 років.

Для цього потрібно запустити Експортно-кредитне агентство. [Його потрібно] запустити. Воно не працює, а існує на папері.

А для внутрішнього ринку також треба запропонувати механізм субсидування відсоткової ставки. Це основний інструмент, з яким потрібно працювати. І працювати з Національним банком щодо пом’якшення норм резервування, щоб трохи більше наповнювати ліквідністю.

<…> Пільгова іпотека – це та сама “єПідтримка”, тільки вартістю не 1 тис. грн, а 1 млн грн. Даємо можливість громадянину взяти іпотеку на пільгових умовах з допомогою держави. Але рішення, де купувати квартиру він приймає самостійно. Ми даємо кошти споживачу.

Банк – це інструмент, через який видаються ці кошти. Зараз в рамках “єПідтримки” надаємо кошти споживачу, щоб він їх витратив у тих секторах, які особливо постраждали. Театри, кінотеатри, спортзали. Обирайте найкращий продукт самостійно. Ми підтримуємо ці сектори через вибір споживача. Так само хочемо запустити будівництво і супутні до нього галузі. Ми не даємо кошти будівельникам, а забезпечуємо ними споживача. Авжеж, це не сумка готівки, а можливість скористатися фінансовим інструментом. “єПідтримка”, до речі, також не передбачає готівки.

Так, він штучний, цей фінансовий інструмент, поки що неринковий. Ну не має на ринку іпотеки під 5%. Але ми штучно, за рахунок субсидування відсоткової ставки, будемо її створювати. Модель побудована не на конкретній цільовій підтримці, а на системі стимулювання попиту там, де ми цей попит хочемо створити”.

Comments for this post are closed.